Тепло дитячих сердець
Ніщо не ріднить сильніше за одну, Богом дану країну. Ми згуртовані й вже майже місяць перебуваємо в одному загальному вагоні порятунку. За вікном поля, підліски, станції. Танки, сосни, прапори. Розбиті долі та міста. У нас спільна мета та центр тяжіння. Загальні гени, цінності та прагнення. Повітря, вода, земля. Ми п’ємо з однієї склянки та дихаємо з одного небесного резервуара. Не роздумуючи, знімаємо з себе теплий одяг і зігріваємо замерзлих. Ділимо кожен ковток кави та кожну гривню. Відкриваємо двері та серця. Молимося та воюємо. Захищаємо та захищаємося.У кожного свій фронт і поле діяльності, кожен своєю маленькою допомогою, волонтерством, співчуттям і підтримкою, як може, рухає наш потяг до станції Перемога.
Як стверджував один британський психолог – ніщо не згуртовує більше, ніж спільний ворог. Ніщо не ріднить сильніше за одну, Богом дану країну. Сьогодні наші учні своїми малюнками й листами вирішили підтримати поранених воїнів. Ми віримо, що тепло дитячих сердець неодмінно зцілить душу бійців, запустить енергію в зраненому тілі.
Все буде Україна!
