Останній дзвоник
У БІЛИЙ СВІТ
Випускникам
Випускники – наче лелеки, зібрались в вирій відлітать.
В дороги ранні і далекі, серця Вкраїні щоб віддать…
Щоб на олтар знання покласти, вклонитись рікам і полям,
Лицем у землю щоб не впасти, не зрадить школі й вчителям.
А потім зграйно, журавлино колись злетітись в рідний край
Де скуштували смак полину, і де відчули справжній рай…
Де вам чуже своїм здавалось, звідки черпали ви тепло,
Де все ласкаво посміхалось, де душам солодко було…
Тепер ви вільні. І в дорогу вас кличе зоряна блакить…
Вклоніться рідному порогу, бо знаю: серце в вас болить.
За прикрі погляди і речі, за грубе слово навісне…
Тепер мов зграї ви лелечі, до сліз доводите мене…
Бо долі ваші загадкові, і ще не знаний їх політ.
Візьміть, на щастя, по підкові, і мчіть чимдуж у білий світ!!!
Таїсія Джерело
