Положення щодо протидії булінгу (цькуванню)
Положення щодо протидії булінгу (цькуванню) у Диканській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів
- Загальні положення
- Це положення регламентує організацію роботи щодо запобігання та протидії булінгу (цькуванню) у Диканській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів (далі – школа) та розроблено відповідно до чинного законодавства України, зокрема, Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» та відповідних нормативно-розпорядчих документів Міністерства освіти і науки України.
- Основною метою щодо протидії булінгу є психологічне, фізичне, економічне забезпечення та підвищення ефективності освітнього процесу, формування негативного ставлення до булінгу, захист психологічного здоров'я і соціального благополуччя усіх його учасників: здобувачів загальної середньої освіти та педагогічних працівників.
- Головними завданнями є:
-
- ознайомлення здобувачів загальної середньої освіти, співробітників школи з поняттям булінгу, його видами та проявами;
- навчання конструктивним формам спілкування, поведінкових реакцій;
- зняття деструктивних елементів у поведінці;
- творче вирішення конфліктних ситуацій;
- усвідомлення і прийняття відмінностей;
- розвиток адекватного рівня самооцінки та самоконтролю;
- формування навичок саморегуляції, внутрішніх афективних процесів та емоційної адекватності у контактах учнів з навколишнім світом;
- підвищення рівня самосвідомості учнів, педагогічних працівників, встановлення зв'язку із власним внутрішнім «я» та один з одним;
- вміння вільно виражати почуття.
- Форми та ознаки булінгу
2.1. Визначаються наступні форми булінгу:
- фізичний булінг – умисні поштовхи, удари, стусани, побої, нанесення інших тілесних ушкоджень, різного виду знущання, образливі жести або дії, пошкодження особистих речей та інші дії з майном (крадіжка, грабіж, ховання особистих речей жертви), фізичні приниження та інше;
- сексуальний булінг – підвид фізичного, означає дії сексуального характеру, важко розпізнається, жертва сексуального булінгу панічно боїться розповісти про це іншим особам, замикається у собі, категорично відмовляється надавати будь-яку інформацію, може вчиняти спроби суїциду;
- психологічний булінг – насильство пов'язане з дією на психіку, що завдає психологічного травмування шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість жертви.
Психологічний булінг поділяється на:
- вербальний булінг – образливе ім'я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, поширення образливих чуток, словесне приниження, бойкот та ігнорування, залякування, використання агресивних жестів та інтонацій голосу для примушування жертви до здійснення певних дій, систематичні кепкування з будь-якого приводу;
- кібербулінг – новітній спосіб знущання з використанням електронних засобів комунікації, який включає: приниження та цькування за допомогою мобільних телефонів, гаджетів, Інтернету.
2.2. Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
- систематичність (повторюваність) діяння;
- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та /або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
- Основні напрямки протидії булінгу
3.1. Цькування здобувачів загальної середньої освіти, співробітників школи з боку оточуючого соціального середовища, так званий булінг, сьогодні одна з найбільш поширених проблем освітніх організацій, яка призводить до ескалації агресії і насильства в колективі, зниження успішності, емоційних і невротичних проблем.
Профілактика булінгу передбачає роботу за наступними напрямками:
- ознайомлення педагогічного колективу з особливостями поширення масових негативних явищ серед учнів та загальноприйнятими у світі поняттями «булінг», «третирування», «цькування» з огляду на розуміння проблеми насильства над здобувачами загальної середньої освіти, співробітників школи, та його видами;
- просвітницька робота фахівців соціально-психологічної служби серед молоді щодо попередження насильства з використанням основних форм просвітницької роботи, а саме: лекційної роботи, мінілекцій, круглих столів, бесід, диспутів, годин відкритих думок, акцій;
- формування правосвідомості і правової поведінки учнів, співробітників школи, відповідальності за своє життя, розвиток активності, самостійності, творчості здобувачів загальної середньої освіти, створення умов для самореалізації особистості;
- формування у педагогів навичок ідентифікації насильства як у своїй поведінці, так і у поведінці учнів, співробітників школи з метою формування умінь відокремлювати існуючу проблему;
- створення в школі умов недопущення булінгу та відповідного середовища для профілактики та боротьби з негативними соціально-педагогічними наслідками цього явища;
- зміцнення захисних сил особистості та організму в протистоянні цькуванню як для умовно здорових школярів, так і для тих, які вже мають соматичну або психічну патологію;
- проведення бесід з учнями з метою профілактики булінгу, виступи провідних спеціалістів у системі профілактичної роботи щодо подолання різноманітних форм агресивної поведінки серед школярів.
3.2. Основними функціями щодо протидії булінгу є:
- діагностика – соціальне і психологічне вивчення здобувачів загальної середньої освіти, педагогів та співробітників, моніторинг соціальних процесів та психічного розвитку окремих учнів, визначення причин, що ускладнюють особистісний розвиток, навчання та взаємини у колективі;
- корекція – здійснення психолого-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психічному та особистісному розвиткові та поведінці, подолання різних форм девіантної поведінки (у разі недостатньої психопрофілактичної роботи та за умови необхідності, своєчасності та ефективності застосування методів психокорекції та загальної психотерапії);
- реабілітація – надання психолого-педагогічної й соціальної допомоги учням, які перебувають у кризовій життєвій ситуації, з метою адаптації їх до умов навчання та соціального середовища;
- профілактика – своєчасне попередження у психічному та особистісному розвитку, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям в освітньому процесі, попередження наркоманії, алкоголізму, суїцидів, расової та соціальної нетерпимості, аморальному способу життя та інше;
- психологічна просвіта – підвищення психологічної культури учнів, педагогічних працівників та співробітників школи.
3.3. Використовується потенціал навчальних предметів, які вивчаються в школі. Це предмети, які присвячені:
- здоров'ю, здоровому способу життя та фізичній культурі;
- особистісному розвитку;
- дослідженню сім'ї.
3.4. Виховання здобувачів освіти здійснюють відповідно до принципів науковості, системності, наступності, природовідповідності та зв'язку з реальним життям.
4. Реагування на виявлені або встановлені факти булінгу
4.1. Якщо здобувач загальної середньої освіти, отримувач освітніх послуг, співробітник школи став свідком булінгу, то він має повідомити директора школи незалежно від того, чи поскаржилась йому жертва булінгу чи ні.
4.2. Після отримання звернення здобувача загальної середньої освіти, отримувача освітніх послуг, співробітника школи, відповідна особа або орган інформує директора школи у письмовій формі про випадок булінгу.
4.3. Директор школи розглядає звернення та призначає комісію за фактом вчинення булінгу для з'ясування усіх обставин події.
4.4. До складу комісії можуть входити: практичний психолог, батьки потерпілого та «булера», директор та всі зацікавлені особи.
4.5. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то директор зобов'язаний повідомити уповноважені підрозділи Національної поліції України та Службу у справах дітей.
4.6. Якщо комісія не встановила факт булінгу, а потерпіла сторона не згодна з даним рішенням, то потерпілий може безпосередньо звернутись до підрозділів Національної поліції України.
